Орфографічний словник української мови. 2005.
полеглий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до полягти. 2) у знач. прикм. Який поліг (про трав янисті, злакові рослини). 3) у знач. прикм. Який загинув у бою; загиблий. || у знач. ім. полеглі, лих, мн. Люди, що загинули в бою … Український тлумачний словник
полеглий — [поле/глией] м. (на) лому / л ім, мн. л і … Орфоепічний словник української мови
полеглість — лості, ж. Стан за знач. полеглий 2) … Український тлумачний словник
пониклий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до поникнути. 2) у знач. прикм. Похилений. 3) у знач. прикм. Полеглий (про траву, злакові). 4) у знач. прикм. Який звисає, звислий. 5) у знач. прикм. Пригнічений. || перен. Який має похмурий вигляд … Український тлумачний словник
